1 травня о 19.00 в ефірі каналу «Культура» - прем’єра! «Валерій Марченко. Дорога до вічності». Двосерійний радіофільм із серії «Світочі епохи», створений на UA: Українське радіо.

1 травня о 19.00 в ефірі каналу «Культура» - прем’єра! «Валерій Марченко. Дорога до вічності». Двосерійний радіофільм із серії «Світочі епохи», створений на UA: Українське  радіо.

«Марченко – один із найвідоміших правозахисників людини… Його життя назавжди лишиться прикладом для всіх тих, кого глибоко хвилюють права українського народу», - такі слова американського Президента (1981-1989 рр.) Рональда Рейгана викарбувані на пам'ятнику Валерієві.

«Валерій Марченко. Дорога до вічності». Так зветься новий двосерійний радіофільм із серії «Світочі епохи», створений на UA: Українське  радіо.

«Не зігнув спину в дитинстві і юності – не зігнеш і в старості».  Так написав Валерій Марченко -  журналіст, перекладач, літератор, який міг собі жити-не тужити у досить благополучній родині, де дід був шановним професором-істориком, першим радянським ректором Львівського університету, котрий пізніше переїхав із сім’єю до Києва.

         А Валерій… Красень, схожий на відомого французького актора Жана  Поля Бельмондо, закінчив Київський державний університет, працював у газеті «Літературна Україна». Міг зробити блискучу кар’єру.  А йому потрібна була правда про все, що відбувалося  в тій-таки, за словами Рональда Рейгана, імперії  зла – Радянському Союзі.  А він не міг не відстоювати почуття власної гідності і гідності своєї країни – України.  Коментуючи Указ Міністерства освіти УРСР про посилення вивчення російської мови в українських школах, він назвав його «новим Валуєвським Указом. Він написав «Київський діалог», де  обурювався спробами радянської Росії упосліджувати його рідну країну.

         За це був двічі засуджений і названий небезпечним державним злочинцем. За це був відправлений на вірну смерть українськими радянськими суддями і згас у 37 років від тяжкої хвороби нирок, про яку добре знали судді, які прирікали його на ту смерть, засилаючи  до уральських концтаборів.

Хворий і немічний тілом , духом він залишився незламним. 

У головних ролях  в  радіофільмі: Валерій Марченко – Олег Терновий, мати Валерія – лауреатка премії ім. Василя Стуса Галина Стефанова, подруга Валерія Сандра – Анна Шевченко.

Ведучі -  Ігор Мізер і Нелля Даниленко, звукорежисер Олена Єфимчук. Автор сценарію і режисер – Нелля Даниленко.