21 квітня в Національному центрі народної культури "Музей Івана Гончара" відбудеться культурно-освітній лекторій "Історія костюма", присвячений традиційному одягу Волині та Житомирщини

21 квітня в Національному центрі народної культури "Музей Івана Гончара" відбудеться культурно-освітній лекторій "Історія костюма", присвячений традиційному одягу Волині та Житомирщини

Національний центр народної культури "Музей Івана Гончара" запрошує 21 квітня о 15:00 на культурно-освітній лекторій "Історія костюма".

 

Лекція 8. Волинь // Житомирщина (Новоград-Волинський та Баранівський райони); Львівщина  (Сокальський район).

 

Колір: червоний, білий, чорний.

 

Орнамент: геометричний, з перевагою квітів-розеток.

 

Факт: Територія етнографічного регіону Волині у значній частині співпадає з історичною областю – Волинь, яка обіймала басейн південних приток Прип’яті і верхів’я Західного Бугу. Початок його формування можна віднести до Х ст., коли на цих землях з’являються міста Бузьк, Луцьк, Червень, Холм, Кременець, Житомир та ін. Тривалий час регіон розвивався як цілісний простір, набув характерних особливостей і власних цікавих рис у традиційному побуті і вбранні. Нині Волинь охоплює південні райони Волинської, Рівненської й Житомирської областей, а також північні райони Львівської, Тернопільської та Хмельницької областей.

 

Зовнішні впливи, які на поч. ХХ ст. спричинили зміни в традиційному середовищі селян, не оминули і Волинь. Ще в середині ХІХ ст. священник з с. Угринова на Сокальщині пророкував наступ страшних часів: “Селяни ходитимуть у крамному короткому до церкви, і не можна буде із зав’язки голови відрізнити молодицю від дівчини”.

 

Словник:

 

Адамашка – шовкова тканина з візерунком; різнокольорові адамашкові спідниці обшивалися внизу білими, чорними оксамитовими стрічками, сріблястою та золотою тасьмою – галуном.

 

Бекеша – кожух, пошитий до стану і зверху покритий тонким фабричним сукном.

 

Саян – спідниця, зшита з чотирьох пілок домотканої вовни, має орнамент в клітинку або смужку.

 

Станик – безрукавка жіноча, нагрудник: короткий, до талії, пошитий з оксамиту, плюшу або інших дорогих тканин, застібається зліва на гудзики  або гаплики;  снуровиця – станик, що мав спереду шнурівку.

 

Формат: Демонстрація процесу одягання традиційного вбрання, що супроводжується цікавими фактами з джерел та "з поля".

 

Факти про: складові українського народного строю, орнамент, колорит та форми одягу, стійкість традиції.

 

Тези: Регіональні особливості та відміни єднають етнос в один народ, самобутній та самодостатній.

 

Теги: Поезія традиційного побуту; цінність вища за ціну.

 

Лектор: Олександра Сторчай, старший науковий співробітник НЦНК Музей Івана Гончара.

 

Інформація з http://i-pro.kiev.ua/content/lektsiya-z-istoriyi-traditsiinogo-vbrannya-volin